Ліцей «Гранд» -
перша приватна школа в країні

Коли ми навчали в школі бізнесу починаючих підприємців у віці 20-40 років, що бажали скоріше й побільше заробити, то зштовхнулися з такою проблемою. Навчити слухачів як відкрити банківський рахунок, основам бухгалтерії й прибутку не становило особливої праці. Але пояснити, що красти - погано, не розраховуватися за кредит - погано, жити за принципом «продай і тікай» - погано, тобто поміняти менталітет, у дозрілих літах уже не можна. Переважна більшість хотіла заробити швидко, а там хоч трава не рости. Я не можу дорікнути цих людей. Така людська природа, і не мені міняти її закони. Але інтуїтивно я зрозумів, що продуктивно навчати правильному бізнесу можна тільки на основі базової системи цінностей, щеплених із самого дитинства. І це стало головною причиною, що спонукала мене створити власний оазис для вирощування обдарованих дітей.

Майбутні лідери країни, як, втім, і прості громадяни, повинні бути прекрасно виховання, освічені, мотивовані, результативні в житті, словом, відповідати рівню що наступав XXI століття. Не віддавати ж їх у цю басурманську, архаїчну, безпросвітну совкову атмосферу. А отут ще розгорілася дискусія про те, як повинна виглядати школа в нові перебудовані часи. Якщо суспільство невдоволено системою утворення, міркував я, то комусь треба взяти й зробити таку школу, щоб можна було не скаржитися, а радуватися. Була, звичайно, і друга причина - власна дитина.

На початку ХIХ століття цар Олександр I створив Царскосільский ліцей для царевича Костянтина, і Пушкіну просто повезло, що дядько його туди по блаті влаштував. «Чому ж я не можу створити ліцей для своєї власної дочки?» - подумав я.

Якби кожна багата людина побудувала для своєї дитини  школу, у нас всі вже одержували б суперутворення. І нічого страшного в тім, що це б робилося для своєї дитини, адже користувалися б плодами цієї праці ще кілька сотень-тисяч інших дітей. Так, дивишся, поступово, помалу й охопили б усіх.

Була тоді й більше далека мрія. Зараз вона вже втілюється в життя, радуючи мене. Від дня відкриття ліцею (це був 1989 рік) повинне було пройти, уважав я, 25 років, щоб випускники ліцею зайняли всі ключові пости в нашій країні. Тоді не буде проблеми, якого президента або прем’єр-міністра вибирати, і не складеться ситуація, при якій вибирати фактично не з кого. Найбільш підготовленими, розумними й турботливими виявляться випускники ліцею «Гранд». І корпоративна солідарність зробить свою справу.

Їм усім повезе! Адже вони одержують унікальні фундаментальні знання, утворення, виховання, навички, характер. Батьки ліцеїстів, також не останні люди в країні, при необхідності будуть здатні допомогти своїй дитині в потрібну хвилину в підтримці кар’єри. І тут теж спрацьовує формула 2 в 1.

Тепер моя мрія починає збуватися. Один з випускників, йому двадцять два роки, уже президент величезної корпорації з оборотом у сотні мільйонів доларів, іншої - депутат, третій - банкір, четвертий - режисер. І взагалі, молоді люди починають завойовувати керівні пости, мислячи по-новому, по-сучасному, що, природно, вселяє оптимізм.

В.М. Співаковський “Двухходівки Співаковського”